8 травня у Первомайська гімназія №9 відбувся меморіальний захід «Між минулим і сьогоденням — нитка пам’яті».
Це був не просто захід…
Це була щира розмова сердець. Розмова про біль, пам’ять, мужність і любов до України.
Сьогоднішнє покоління учнів доторкнулося до історії — спочатку до страшних сторінок Другої світової війни, а потім — до нашого болючого сьогодення, у якому знову гинуть найкращі сини України за право жити під мирним небом.
У залі звучали імена наших Героїв — випускників школи, які назавжди залишаться у пам’яті рідної гімназії: Роман Слободянюк, Андрій Пророк, Сергій Донік, Олександр Лазарєв, Олександр Кабанюк, Руслан Янішевський, Дмитро Рибалко, Ігор Савочкін, Олександр Кучер, Євген Колесник, Олег Охріменко, Олексій Мурзак, Сергій Беженуця, Олександр Гармаш.
Кожне ім’я — це окрема доля.
Окрема історія життя, мрій, любові, родини…
І водночас — історія великої жертовності заради України.
Особливо щемливою та хвилюючою була присутність рідних наших Захисників: пані Світлани — дружини загиблого Сергія Доніка, пані Ірини — дружини загиблого Олександра Гармаша, пані Олени — доньки загиблого Олександра Кучера, пані Світлани — матері загиблого Олега Охріменка, пані Алли та доньки Дарини — дружини й доньки Андрія Пророка, пані Марії — матері Олександра Лазарєва, пані Олени — матері загиблого Євгена Колесника.
У їхніх очах — невимовний біль, але й велика сила, гідність і гордість за своїх Героїв.
Хвилина мовчання об’єднала всіх у спільній молитві пам’яті. У той момент у залі панувала тиша, яка говорила більше за слова…
Ми схиляємо голови перед подвигом тих, хто віддав життя за нашу свободу, за дитячі усмішки, за мирне завтра, за Україну.
Пам’ять про Героїв — жива.
Вона у наших серцях, у шкільних коридорах, у дитячих поглядах, у синьо-жовтих прапорах, у кожному битті серця вдячної нації.
Світла пам’ять нашим Захисникам.
Герої не вмирають.